Java 9

Friday, 22 September 2017 16:09
balu: (Default)
[personal profile] balu
Тут сабж вийшов. Кажуть, що модулі сама значна фіча. А от і ні.  Це jlink — утиліта для створення власного дистрибутиву JRE під конкретну програму. Тільки запізнились з ним років так на 20.

Пра "что делать" - 3

Friday, 22 September 2017 07:17
don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Stanislav Kukareka
Если говорить в общем и глобально (что было в части 2) то задача заключается в построении некоей правовой системы, вернее даже не в том, а в построении некоей эффективной системы взаимодействия субъектов. Где собственно "право" есть лишь средством, а не самоцелью. Впрочем средством которому нет альтернатив, или по крайней мере я их не вижу.
Однако на этом пути нас подстерегает ловушка стратегическая, ловушка гигантомании. Ибо в сознании (и даже менталитете) многих подобная задача может быть решена только с помощью (и собственно силами) государства, и никак иначе. Того самого государства которое у нас преследует цели прямо противоположные, и является по сути главной угрозой праву, и главной помехой той самой эффективности. И этот стратегический тупик нас заставляет бегать по кругу по граблям, то выступая против произола на всяческих Майданах, то сразу после этого бросаясь укреплять ту самую негодную систему, лишь сменив на ней декоративные цвета и возможно - формальные персоналии какие-то. Подход контрпродуктивный.
Ибо для начала - там даже "персоналии" отнюдь на выборах не выбираются и даже не заводятся в те кабинеты революционно настроенным народом. Персоналии которые там что-то значат - это те от которых зависит эффективность и работоспособность той системы (или подсистемы), те кто ее реально (а не формально) контролируют, причем не только (и не столько) механизмами формальными, сколько неформальными. И потому любые "делегаты от народа", или там прочий "реформаторский десант" будет либо вынужден как-то договариваться с теми "смотрящими" или прочими бюрократами которые десятками лет вростали в свои кресла жопами, или начинать с ними войну, что эффективность того механизма перемножит сразу на 0. Априори.
И если взять к примеру МВД, то вся революционность там преобразований собственно зависела лишь от одного, от того как часто рядового полицая на улице просто слали нахер (а то и просто били по морде). От эффективности системы что обусловлена на этот раз факторами внешними, а не внутренними. Когда та эффективность была грубо говоря нулевой, и пересичный мент вместо подчинения (и взятки) мог ожидать скорее в морду (или в мусорный бак) то той системе так или иначе пришлось приспосабливаться. И посадить в кресло министра человека что перед этим в мегафон кричал про "мусора - не люди", пообещать люстрации и запровадыты мимишных селфи-полицейских. Дабы хоть как-то устранить те "внешние" факторы неэффективности. Но как только данный кризис был преодолен, то оказалось что эффективность той системы не устраивает уже власти (включая радикального того министра), и маятник качнулся в совсем другую сторону, и на посады стали возвращаться одиозные деятели прежних лет, от беркутовцев до "смотрящих", и затянули нам старую песню про расширенье полномочий, от "правоты полицейского" и по сути реинкарнации "диктаторских законов" до полюций о контроле интернета, и начали те полицаи демонстративно гамселыты кого попало прямо на камеры. С целью террора, запугивания, "шоб уси боялысь, щоб не насмихалысь", ага. Все просто. Ибо и "внутренние" факторы эффективности они игнорировать не смогли, и в том числе - избежать сотрудничества со "старыми кадрами", и реинкарнации там коррупционных механизмов, ибо они есть важной частью конструкции обеспечивая в числе прочего - и мотивацию персонала. Отсюда вроде бы напрашивается простой выход,Read more... )
mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
Палево, русское палево,
С счастьем и болью
Я скажу, не тая,
Здравствуй, русское палево
Ты есть правда моя.
Не сравнятся с тобой
Ни леса, ни моря,
Ты со мной, моё палево,





Русское палево,...

mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
Originally posted by [profile] grzegorz_b at Совместный парад нацистов в Бресте
В советской истории было много позорных и постыдных страниц, которые советские историки никогда не признавали официально. Одной из таких позорных страниц был советско-фашистский парад в Бресте после совместного захвата Польши.

22 сентября 1939 года состоялся совместный парад вермахта и РККА в Бресте (Deutsch-sowjetische Siegesparade in Brest-Litowsk) — прохождение торжественным маршем по центральной улице города подразделений XIX моторизованного корпуса вермахта (командир корпуса — генерал танковых войск Гейнц Гудериан) и 29-й отдельной танковой бригады РККА (командир — комбриг Семён Кривошеин) во время официальной процедуры передачи города Бреста и Брестской крепости советской стороне во время вторжения в Польшу войск Германии и СССР.
Процедура завершилась торжественным спуском германского и поднятием советского флагов.


Read more... )


* * *
Остается только добавить, что русский Семен Моисеевич Кривошеин который стоял на брестской трибуне вместе в Хайнцем Вильгельмовичем Гудерианом, был русским еврейского происхождения.
mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
Originally posted by [personal profile] ibigdan at Не оставайтесь в стороне!
Сьогодні спостерігав мітитинг Рабіновича-Мураєва біля НБУ, не зміг залишатися осторонь - виступив перед людьми.

Мої слова про те, що потрібно підвищувати оплату знайшли підтримку і отримали хвилю оплесків, правда потім куратори зрозуміли в чому суть і кинулись доганяти)).


ссылка на ютуб

Буду і надалі відстоювати достойну оплату мітингарів і піднімати ці питання на найвищому рівні!

Прохання максимально поширити!

Александр Барабошко

mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
Цікаво - от був би я російським вірменином, то як би я почував себе, живучи з прикупом в Сочі?

* * *
Як почуває себе, вдоволений своїм урядом, гордий своєю країною турок, відпочиваючи ввечорі на веранді свого, збудованого ним власноруч будинку, на прикупленій ним і тому вже своїй землі, десь неподалік гори Арарат, у тих місцевостях Туреччини, що ще якихось 100 років тому, до 1915 року, були заселені споконвік жившими там вірменами?
Бо що тут такого?
Пожили одні, поживуть тут і інші, ніщо не є вічним. До того ж , тоді так вчинити з вірменами було необхідно для Держави моїй, і це добре.
Тому і не муляють йому півтора мілйони вбитих вірмен, мільйон тих вірмен, що рятуючи життя, назавжди втікли з батькіщини і розсіялись по світах.
І не затмарять йому красоту цих гірьских краєвидів рештки вірменських цвинтарів, перероблені на мечеті стіни вірменських церков.

Чі зрозуміє той турок відчуття вірменина, котрий як турист онде о, там, внизу, йде стежкою, щоб здалеку приїхавши до Туреччини, хоч раз в житті глянути зблизька на Арарат, котрий хоч і є на гербі Вірменії, але з Єревану його видно тільки здалеку,
бо гора вже давно за турецьким кородоном, щоб хоч раз у житті на власні очі подивитися на рідні його пращурам краєвиди, за котрими на чужині виплакали очі його дід та баба, і куди йому, народженному в зовсім інших краях, якби не хтілося, але вороття нема...
І той одинокий турист вірменин, серед бувшого рідного краю, втерши сльози і пообіцявши собі ніколи не забути того злочину винищення османською державою частини його народу, глянувши вверх хазяїна турецького будиночку на горі, навряд чі в душі своїй зрозуміє й пристане на думку того, хто влаштував своє життя тут, на землі вірмен, на кістках вірмен.


Але час йому вже додому. І їде сумний вірменин із Турції назад, до себе, але не в Єреван, а в Росію, у Сочі.

Бо вертається він, вдоволений своїм російським урядом, гордий своєю російською країною, щоб після роботи відпочивати на веранді свого, збудованого ним власноруч будинку, на прикупленій ним і тому вже своїй землі десь неподалеку міста Сочі
У тих самих місцевостях сьогоднішньої Росії, що до 1864 року були заселені виключно споконвік жившими там адигами/ черкесами, і де зараз жодного з них, з корінних і місцевих, ніде днем з вогнем не знайдеш.
І жодного іхнього села по всьому пвіденному Кавказу від Сочі до Туапсе нема взагалі. А по селах на землях адигів, живуть понавезені сюди звідусіль з закутків Рос. імпериї, всі хто хочеш, де сьогодні нема абсолютно нікого з корінного населення тих місць.

І не муляють йому ні сотні тисяч вбитих Росією і малих і старих черкесів, ні те, що назва сусіднього гірського курорту "Красная поляна" походить не від краси краєвидів Кавказу, а від кількості червоної крові, що залила те урочище Кбаада після вирішальної битви місцевих з російською армією, наслідком поразки убихів в котрої, стало фактичне винищення цього народу (останній з убихів помер на вигнанні в Туреччині в 90-х роках).
Не заважає йому милуватися краєвидами Кавказу думка про те, що рятуючись від Росії, ті з черкесів що залишились живими, назавжди були депортовані з своєї батькіщини і розсіялись по світах.
( після тої війни-геноциду, сьогодні в Росії, у себе на батьківщині, живуть лише менше ніж 10 відсотків від загальної кількості черкесів у світі - решта живуть в Туреччині, Лівії, Сирії, Єгипті, Іорданії).

Ні, не думає він зовсім про це.
Бо як бувша радянська людина що вихована в російськії культурі, цей, давно вже зденаціоналізований російськомовний вірменин, впевнений у тому, що перейматися любим національним це дуже і дуже погано, бо від цього самі лиш проблеми і для всієї Росії, і значить, для нього також.
Бо главноє, чтоб чєловєк бьіл хороший і щоб був він не проти російської мови як рідної всім, і тільки тоді буде добре всім жити.
І поза Росією теж.




Генерал-майор Ростислав Фадеев, участник боев с черкесами:

"Цель и образ действий в задуманной войне были совсем иные, чем покорение восточного Кавказа (Чечня и Дагестан). Не было другого средства укрепить эту землю за Россией бесспорно, как сделать ее действительно русской землей.
Изгнание горцев и заселение западного Кавказа русскими — таков был план войны в последние четыре года. Земля закубанцев (черкесов) была нужна государству, в них самих не было никакой надобности.

Главная задача черкесской войны состояла в том, чтобы сбить неприятельское население с лесной равнины и холмистых предгорий и загнать его в горы, где ему было невозможно долго прокормиться.
Горцы потерпели страшное бедствие: в этом нечего запираться, потому что иначе и быть не могло. Мы не могли отступить от начатого дела и бросить покорение Кавказа, потому только, что горцы не хотели покориться.
Надо было истребить горцев наполовину, чтоб заставить другую половину положить оружие.

Но не более десятой части погибших пали от оружия; остальные свалились от лишений и суровых зим, проведенных под метелями в лесу и на голых скалах. Особенно пострадала слабая часть населения — женщины, дети.
При наших погромах множество людей разбегалось по лесу в одиночку; другие забивались в такие места, где нога человека прежде не бывала"


О штепе

Wednesday, 20 September 2017 22:56
don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Igor Baryshev
Есть такая категория людей - они всегда на стороне власти. И делится она на подкатегории по скорости соображения. Одни, как богословская, соображают быстро и соскакивают с палёной темы моментально. Те, кто слегка притормаживают, как гончаренко, перескакивают из тонущей лодки чуть позднее. Тормоза, наподобие рыгов из "видра" и "воли народа" сползают ещё медленнее, когда в новой властной тусовке все места уже заняты, и нужно ждать новых выборов. Их возьмут обязательно, но позже, когда гм... "антикоррупционная молодёжь" уже функционально не нужна, а парни-девчата с навыками построения схем - в самый раз.
Ну, и на последнем месте - самые тупые тормоза типа штепы. За тугость соображения такие платят отбытием каких-то наказаний, но их умение принимать позу "чего изволите" - всё равно вещь нужная, а потому, хоть и под контролем, но сгодятся.
Так что не стоит удивляться освобождению таких. Какой-никакой, а ценный кадр, и работу свою знает. Не то что всякие там на гранты падкие любители как в европах.
Ещё одно свидетельство того, что никакой революции достоинства не было, а власть хитрожопых у них же и осталась. Разве что туповатые и быковатые одни уступили поляну более сообразительным другим.
mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec



* * *
Выбранныя русофобскiя мѣста из "Казака Луганскаго":
- http://mysliwiec.livejournal.com/1938084.html

Ирония судьбы

Wednesday, 20 September 2017 22:21
don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Stanislav Kukareka
Вы помните еще версию о том что дескать Украину придумали в генштабе Австро-Венгерской империи? Довольно популярная была в в свое время тема. И вот, прошло совсем немного времени, каких-то 100 лет и Россия решила догнать и перегнать, придумав новую страну, Вейшнорию. Вообще на ровном месте, без истории, без предпосылок, с абсолютно вымышленным названием и т.д. И как ни странно эта вполне странная затея получила совершенно неожиданный успех...
Тут следует таки понимать что по их версии генштаб Австрийский придумал Украину то ли накануне, то ли прямо в процессе Первой Мировой войны, войны которую сама Австрия так и не пережила. То есть изобретательность такая таки не много счастья принесла ни Цисарю, ни самой империи той. И Австро-Венгрия была кстати единственной империей которая тогда (в Первой Мировой) развалилась совсем, без всякого остатка. Что то осталось от Германии, что то осталось от Турции (Османской империи то есть), и от всех прочих участников того забега, но лишь Австро-Венгрия канула в лету навсегда и безвозвратно.
Придумали ли тогда Украину в австровенгерском штабе или нет - уже не суть и важно, важно что империю тогда разорвали на клочки центробежные тенденции и парад суверенитетов, и не последнюю роль сыграла в этом и Украина тоже. В частности в итогах советско-польской войны по итогам которой немалая часть и Австро-Венгриии РИ отошла к той самой Польше. Это пытались потом исправить, уже в 1939 году, но то уже совсем другая история.Read more... )
Нету абсолютно ничего из того набора на котором веками базировалась внешняя политика России, и региональная - особенно. Совсем. Там есть голая как правда и всего одна сущность, "враг России", которую никто даже не удосужился замазать никаким тем обязательным говном. И вот внезапно эта сущность (демоническая по самому замыслу) вдруг оказалась очень привлекательной, и даже более того, почти неуязвимой. И ни у кого даже вопросов не возникает по какому дескать праву Вейшнориане сбивают самолеты или калечат больно генералов ВДВ. Как это почему? Да потому что ведь война. Нормально.
Там нету зрады, нет предателей, нету никаких сложных геополитических шпагатов, там все просто и честно. Вот собственно именно так как оно и должно быть на самом деле, так как оно должно было быть в Украине, и не только. И да, оно так вроде в жизни не бывает. Но тем не менее я не удивлюсь если мы еще увидим ту самую Вейшнорию, причем от Балтики и до Кавказа, а то и до Урала. Даже если прямо вот сейчас в полном соответствии с легендою учений победоносный путлерюгенд сотрет ее с лица земли, и политической карты мира, где он же сам ее и нарисовал. Ибо убить идею гораздо сложнее чем ее родить, ага, истории уроки дебилов ничему не учат, и это к лучшему возможно....
don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Алі Татар-заде
Якби РФ була справжньою федерацією народів, як декларовано, то вона б святкувала 21 (8) вересня 1917 як конгрес своїх батьків-засновників.
І, відповідно, своє кругле сторіччя.
Щоправда, тут би був казус, бо
1) з’їзд народів-федералістів був задуманий і проходив у Києві (апять! скажете ви),
2) ідеологами, організаторами і авторами ідеї були українці (апять! сказали б росіянці),
та, не сумніваємось, вони б щось придумали, як придумали вже і зі Святим Володимиром, і з Анной Руськой, і з Іллєю Печерським.
Може, стояли б пам’ятники Грушевському по всій РФ, замість Леніна.
А може, ще й стоятимуть, бо коли ми кажемо “Грушевський - федераліст”, то звісно ж маємо на увазі, що він федераліст Росії, а не прихильник федеративності України.
Від себе, зовсім суб’єктивно, я можу припустити, що Грушевський міг би в разі створення РФДР за його лекалами розраховувати на неабиякий статус всередині нової Федерації.
________________________
На З’їзд Народів були запрошені всі, наскільки це дозволяла тодішня пошта і етнографія (однак, я сумніваюся, що тодішні українські вчені уявляли собі, скільки багато насправді народів в Російській Республіці).
Прибули:Read more... )
Також пропоную на цю тему прослухати свіжу програму Дмитра Шурхала «Історична Свобода» з істориком Владиславом Верстюком.

https://www.radiosvoboda.org/a/28715841.html
mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
Экстраполяция наблюдаемых тенденций в будущее(при неизменности процессов в объекте наблюдения), иногда дает поразительно точные результаты.
Стихотворение Бориса Херсонского 2005 года.
Третий куплет:



Read more... )

Кто умом помешался, тот ходит, одет кое-как,
приволакивает стопу, опираясь на буковый посох.
То лицо запрокинет, за чем-то следит в облаках,
то согнется к земле, чего-то ищет в отбросах.


Read more... )
Как в воду смотрел:


Пра "что делать" - 2

Wednesday, 20 September 2017 11:42
don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Stanislav Kukareka
Итак, что я вам хочу таки сказать. Пора таки решительно завязывать с "трансформациями общества" и прочим там копированием благотворных примеров. И даже с институциональным строительством. Ибо "органов" мы наплодили уже как на Сирке блох, и толку от них примерно так же. Это все ложный путь, который ведет лишь к дальнейшей фрагментации, дезинтеграции и по сути уничтожению общества. Ибо пора таки понять что общество, право, экономика и просто таки государство - это не "механизм управления" а таки среда взаимодействия людей. Парадигму менять нужно.
И сколь бы мы не тужились, сколь бы не возносили на стяг старые лозунги большевиков про руководящую и прочую там роль, все это как было так и остается именно средой взаимодействия. И чем более вы те взаимодействия пытаетесь затруднить, налогом обложить, отрегулировать законом и регулятором проконтролировать, тем менее цивилизованными становятся формы такого взаимодействия. Начиная от коррупции и теневой экономики и заканчивая "небайдужими громадянами" которые "решают вопросы" с помощью кулаков или бейсбольных бит, в том числе вопросы собственности, и прочего там права. Те вопросы для которых суд придумали еще тысячи лет назад. И если сегодня здесь решают это не в суде а мордобоем, то значит пробздило щось у датьскому князивстви, и делаете вы что-то совершенно не так.
Общество (как и государство впрочем) состоит из людей, хочу я вам напомнить. А поведение людей определяется их интересами и мотивациями, то поведение частей системы без учета которого "систему в целом" построить невозможно.Read more... )
У нас война с РФ, война в стадии капитуляции по сути. Мы ее проиграли, мы потеряли территории и мы не можем их вернуть. И даже не пытаемся, мы ждем когда какой-то дядя из Госдепа поразит нашего врага неотразимой санкцией. Но пока еще война та не закончена, и в любой миг может вновь разразиться. Судьба этой войны решается не в кабинетах госдепа, и даже не на полях сражений на самом деле. Судьба этой войны решается за некоей абстрактной бутылкой за которой сидят два абстрактных представителя "братских народов", и тупо меняются членом. Мол "а вот у нас". Это по сути конкуренция, конкуренция за людей, за граждан. Напомню, та война началась когда немалое число украинских граждан, и не только кстати граждан но и чиновников, ментов, судей и даже военных тупо решили что им в России будет лучше. С того все началось, и тем же и закончится. И вопрос там будет не только в жителях Днепра или Одессы, Дело и в жителях Курска, Белгорода или Краснодара. И это тоже, и им тоже следует подумать "где им лучше".
Так вот, году в 2014 к примеру я еще знал что сказать за той бутылкой. Мол да, пускай у нас меньше зарплаты и нет ядрен-батона, но у нас был Майдан и есть свободы, и будет нам Европа. Прошло три года, ну и что? А аргументов у меня тем временем вовсе не прибавилось. И даже наоборот. Почти все то что я мог привести как аргумент - власть уничтожила под корень просто. Не Путин уничтожил кстати, он попытался но не смог, смог Порошенко. Ну я же не стану как аргумент выдвигать баржу с кавунами, правда? Я же не полный дебил... А это означает что? Что если нету этих самых аргументов, то мы проигрываем. Проигрываем конкуренцию за людей, и по итогу - за страну. И кавунизм тут не поможет, и "план витрина" тоже, витрину ту разбили кирпичами давно. Не хулиганы, не враги, а собственные наши власти. Разбили, и насрали там, прямо на самом видном месте, демонстративно. Что бы все видели и не забывали, чтоб подчеркнуть собственную значимость, что бы навеки по остаткам той витрины было написано говном "тут был Петя", что бы войти в историю, блеать...Read more... )
mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
Боргардт Олександр Олександрович (1919 - 2002) — український науковець-фізик, есеїст, графік, перекладач, культуролог. Доктор фізико-математичних наук, професор.



Олександр Олександрович Боргардт народився в родині професора біології, академіка ВАСГНІЛ О. І. Борггардта, швейцарського походження.
Дід О. Боргардта — Йоган Борггардт, потомствений зброяр з Базеля — воював на Кавказі на боці Шаміля і потрапив до російського полону, захищаючи останній оплот повстанців — аул Гуніб. Працював на телеграфній станції в Діліжані (Вірменія), де і народився батько Олександра, потім переїхав з родиною в Україну, в місто Миколаїв.
О. О. Боргардт закінчив фізико-математичний факультет Дніпропетровського університету (1945). Працював у Донецькому фізико-технічному інституті НАН України імені О. О. Галкіна й на кафедрі теоретичної фізики фізфаку Донецького національного університету.
У 1970 р. створив і завідував кафедрою біофізики фізфаку Донецького національного університету.




1999 рік.
ВСТУП
Правду кажучи, я не зустрів навіть найдемократичнішого росіянина, близької мені людини, яка б серйозно думала й визнавала, що Україна має бути незалежною державою.
Може, це усвідомлювати гірко, але це, на жаль, правда.
Я. Дашкевич



Ворогом № 1 Російської імперії на протязі трьох сторіч була захоплена нею Україна.
При цьому справа не обмежувалася військовим завоюванням та колоніальним підкоренням. Викорінювалися мова й культура. За 280 років російської військової окупації України проти її народу застосовувались кампанії масового терору, геноциду та штучного голоду.
Ми не станемо затруднювати себе посиланнями або доказами: все це описане, зареєстроване та документоване у великій кількості джерел, більшість яких — оприлюднена. Що завгодно з цього можна, в разі необхідності, підняти. Але, не це є метою даної праці.
Крім прямої — військової, політичної та культурної агресії, Росія вела й веде проти України широко закроєну пропагандну агресію, ціллю якої є:
1. Довести всьому світові, що жодної України взагалі немає й ніколи не було, є лише “южная окраіна Россіі”.
2. Якщо це не вийде повною мірою, то довести, принаймні, що нема й не було жодного українського народу.
3. Як не вдастся й це, то довести хоча б, що нема і не може бути жодної української культури, а значить — і української мови.
4. Коли не вийде, зірветься й попереднє, то довести хоча б те, що жалюгідна, відстала та провінційна українська культура — в жодний спосіб не порівнюється з “вєлікой русской культурой”. Втім, “вєлікой” її, крім самих росіян, здається, — ніхто й ніколи не називав.
“Вєлікой” — тільки й єдино тому, що вона — російська. Ну, пам’ятаєте, як ота жалюгідна буржуазна наука не може й порівнюватися з мічурінською біологією тільки тому, що вона — буржуазна; а та — совєцька.
Важко тут не пригадати “вєлікого русского пісатєля” Федора Гладкова, який наприкінці двадцятих ушанував своїми відвідинами одну з комун поблизу Запоріжжя. Там він, головним чином, відмовляв українських селян вживати української мови, приблизно такими словами:
Зачем возобновлять допетровскую епоху, не лучше ли бросить эту затею и использовать русскую культуру и русскую литературу для общекультурных целей?
Як бачимо, ставлення більшовиків до української мови та культури — нічим не порізнювалося від ставлення тих, кого вони з інших причин честили “царскімі сатрапамі”. Не ми, а самі росіяни поставили себе на місце наших смертельних ворогів. Не ми тут щось вибирали.
Так ось, цю останню рукавичку ми тут і піднімемо, приймемо виклик. Подивимось та подумаємо, а що ж то за дві культури, “вєлікая русская” та жалюгідна українська; подумаємо, хто тут та чого вартий. Хто великий, а хто буде й поменше. Триматися при цьому будемо лише твердих та неспірних фактів, без патріотизму або емоцій...

...Підкреслимо також, для читачів, що виросли в колі російської культури та пишаються нею, що в автора як і в інших — і на думці не було б піднімати на неї руку, якби… Якби й вона поводила себе мінімально пристойно. Якби не ота культурна агресія, якби всі ми з дитинства, зі шкільних років не чули зверхницьких російських заперечень української культури. Її всякого та всілякого повсякденного пониження та приниження, паплюження, — на користь “вєлікого русского язика”, “вєлікой русской культури”, “вєлікого русского народа” і т. п. Остогидло воно, визнаємо це, таке виссане з брудного імперського пальця “вєлічіє”.
Не ми кидали цей виклик, але ми його приймаємо. Тому й вибачайте, дорогі наші булі співвітчизники, якщо деінде від вашої імперської культури полишиться мокре місце. Тому що тим, хто здавна оселився в шкляному домі — нема чого кидатись каменями в сусідів...

А тепер — нагадаємо ще раз, щоб не було претензій, що жодного “сглажіванія углов” — далі не буде. Все, як є, дослівно — все, — буде називатися тільки своїми іменами.


1)
Завантажити:fb2.zip (539 КБ)

2)
ЧИТАТИ ОНЛАЙН:

don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Алі Татар-заде
— Більшовизація. Справдження корніловських побоювань.
— Знову починає виходити “Кієвлянін”. Стаття про мову і освіту.
— Грушевський та Винниченко облаштовують офіси.
___________________________
Після провалу Корниловського перевороту (і перевороту у відповідь - проголошення Росії республікою, призначення Керенського головнокомандувачем, створення всеросійської Директорії) позиції есерівсько-меньшовистського Совєта в Петрограді пошатнулися.
Неочікувано виявилось, що похмурі прогнози Корнілова виправдовують себе.
Йде більшовізація Совєтів.
На засіданні головного - Петроградського - Совєту - одна за одною проходять суто більшовицькі резолюції.
На знак протесту Президія Совєта, на чолі з Чхеідзе, у повному складі подає на відставку.
Демарш був задуманий, щоби самозвані делегати “схаменулися” та припинили гратись в більшовизм.
Ще не знали росіянські демократи, що боротись з більшовиком методом “взяв, надів капелюха та вийшов” - остання справа.Read more... )
mysliwiec: (Default)
[personal profile] mysliwiec
"Если гулять по центру Самары, то рано или поздно выйдешь на ....

Фото №35.
...лицо, часто встречающееся на самарских заборах. Видимо, по большой и чистой любви!"



Отсюда:

don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Алі Татар-заде
з самого початку, коли пішли жахливі підробиці пожежи в одеському дитячому таборі, мене не покидало враження що це навмисний підпал.
Простіше кажучи, терористичний акт.
Звісно, можна списати все на недбалість власників, пожежників, будівників та прийомщиків.
Адже таке в нас є типовим станом речей.
Проте щось не давало покоя.
Багато співпадінь.
Більше двох випадковостей, як вчив батько фундаментальної конспирології Оруел, є вже не збігом, а змовою.
Та й якби хтось планував підпал, звичайно він би взяв не взірцевий заклад, у якому палити - марно втрачати час, а якраз типову базу відпочинку, де все на папірці тіп-топ, а насправді на соплях і чесном слові.
Одразу мені муляли жахливі співпадіння на символічному рівні: заживо спалені діти - та події травня чотирнадцятого в Одесі. Read more... )

Profile

lastvepryk: (Default)
lastvepryk

January 2015

M T W T F S S
    1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Expand Cut Tags

No cut tags

Page Summary

Style Credit